Голонасінні рослини

Голонасінні - це древній відділ рослин, які характеризуються наявністю сім’язародків із подальшим розвитком насіння, але не утворюють квіток і плодів. Це головні ознаки голонасінних. Найбільш древні та примітивні представники цього відділу з'явилися в пізньому девонському періоді від одного з видів папоротей. Наприкінці палеозойського періоду голонасінні досягли розквіту, при цьому вони в процесі еволюції витіснили спорові рослини. До наших днів в природі збереглися лише деякі представники цієї групи, так як голонасінні є предками найбільш поширених в даний час квіткових (покритонасінних) рослин, більш пристосованих до життя на Землі. Відмінність покритонасінних від голонасінних полягає в тому, що у покритонасінних рослин насіння розташоване в зав’язі, а у голонасінних - сім'ябруньки, що пізніше трансформуються в насіння, не мають ізольованого вмістилища, а покриті тонкими лусочками та прикріплені до стрижня.

Відділ голонасінних рослин включає 4 класа: хвойні, гінкгові, гнетоподібні, саговникові. До голосеменних відносяться близько 800 сучасних видів. Переважна більшість видів цього відділу (більше 500) складають клас хвойних рослин, що з'явилися на нашій планеті наприкінці карбонового періоду. Вони росуть на всіх континентах. Майже 95% лісів Землі складаються тільки з хвойних дерев або є змішаними.

Більшість голонасінних є вічнозеленими рослинами, рідкісні види відносяться до листопадних дерев або чагарників, деякі являють собою ліани. Рослини даного відділу мають листя різної форми: від лускоподібного, голчастого до розгалуженого, дволопатевого, перистого. Будова насіння голонасінних рослин подібна. У цих рослин сім’язародки (сім'ябруньки), які складаються з мегаспорангия та захисної оболонки, розташовані відкрито на внутрішній стороні лускоподібного листя. У хвойних таке листя із прилеглими сім’ябруньками являють собою подобу спіралі та формують шишку. Таким чином, насіння рослин вищеописаної групи начебто голі, зав’язі немає, звідси походить назва - відділ голонасінні. У хвойних є чоловічі та жіночі шишки, приміром, у однодомної сосни вони розташовані на одній рослині. Запліднення жіночого гаметофита чоловічим і початкові етапи розвитку спорофіта здійснюються всередині сім’язародка. Із зиготи утворюється зародок насіння. Зріле насіння оточене захисною оболонкою та містить зародок, що складається із корінця, бруньки та зародкових листків (сім'ядоль), а також запас поживних речовин, які необхідні при проростанні. Всі голонасінні розмножуються насінням.

Значення голонасінних у природі дуже велике. Ці рослини утворюють величезні площі хвойних та змішаних лісів, збагачуючи повітря киснем. Ліси регулюють швидкість танення снігів, рівень води в річках, послаблюють шуми та силу вітрів, закріплюють піщані грунти. Ліс - місце проживання багатьох звірів, деякі живляться пагонами, насінням та шишками хвойних дерев. Для людини голонасінні хвойні рослини мають неоціненне практичне значення. Деревина рослин вищеописаної групи типу «м'яких» порід використовується як сировина для виготовлення паперу та як лісоматеріал, з якого виробляють меблі, шпали, стовпи, мости, тощо. До цього часу часто деревину хвойних порід використовують як паливо. Хвойні дерева виділяють в повітря велику кількість фітонцидів - летючих речовин, що пригнічують розвиток хвороботворних мікроорганізмів. Тому в хвойних лісах розміщують санаторії та лікарні для лікування людей, що страждають захворюваннями органів дихання. Із частин хвойних дерев отримують лікарські препарати - активоване вугілля, камфору, а також ефірні масла для застосування в парфумерії, кондитерській промисловості, медицині. А насіння сибірської сосни називають «кедровими горішками» та вживають його в їжу.