Відьмині кола

Для міцелію грибів характерне радіальне зростання, причому це явище спостерігається не тільки в штучних умовах на поживних середовищах, але й у природних умовах (у грунті). Цим обумовлена поява «відьміних кілець», або «відьміних кіл».

Плодові тіла ряду видів грибів із групи макроміцетів (печериць, опенька лучного, фіолетової рядовки, говорушок, кудонії) ростуть не окремо або невеликими скупченнями, а формують чітко виражені кільця, що відрізняються за діаметром (від 3-5 до 20-40 м). Кожне з «відьміних кіл» має правильну форму і відносно великі розміри. Такі «кола» добре помітні на відкритих місцях - у степах, на луках, лісових узліссях і галявинах. На відкритих просторах чітко виражені «кільця» часто з'являються, а в лісах вони зазвичай переривчасті.Якщо умови для росту грибів сприятливі, «відьмині кола» можуть формуватися протягом декількох років і досягати дуже великих розмірів. Так, були зафіксовані подібні кільця приблизно чотирьохсотрічного віку діаметром до 200 м. На території України у степовій зоні заповідників в даний час спостерігаються кільця печериць діаметром близько 80 м.

З давніх часів люди замислювалися про походження «відьміних кілець», звернули увагу і на різний характер росту трав'янистої рослинності в різних ділянках кільця. У його центральній частині і за межами кола ближче до плодових тіл грибів трава густа і має насичений зелений колір, а між цими ділянками ріст трави уповільнений, багато рослин гинуть.

Вперше вченими були вивчені і описані «відьмині кільця», утворені лучним опеньком, в 1716 році. Але розкрити справжню причину появи таких кілець вченим вдалося вже значно пізніше - на початку ХХ століття. Чому ж утворюються «відьмині кільця»? Чим пояснюється той факт, що трава на різних ділянках кіл розвивається по-різному?

Якщо зробити поперечний розріз «відьминого кола», помітно, що міцелій росте радіально, а молоді його ділянки знаходяться по периферії. Тут і ростуть плодові тіла. У тих частинах кола, де міцелій розвивається найбільш інстенсівно, він утворює густі сплетіння в грунті, які перешкоджають нормальному надходженню води до кореневої системи трав. Це призводить до фізіологічної посухи і подальшої загибелі рослин. Також вченими був проведений хімічний аналіз грунту, в ході якого виявлена дуже висока концентрація солей азоту, що не підходить для нормального розвитку рослин.

У центральній же частині старих кіл міцелій гине, а в грунт надходять сполуки, що утворилися після його розкладання та мінералізації. Ці продукти розпаду мають стимулюючий вплив на ріст рослин. Стимуляція росту спостерігається і на ділянках наростання молодої тканини міцелію - за кордонами кільця з плодових тіл. За допомогою гідролітичних ферментів міцелій гриба здатний розкладати білкові та інші сполуки органічної природи, наявні в грунті. Грунтові бактерії потім трансформують аміак, що з'являється, у нітрати, які засвоюються рослинами.