Спори грибів

Спори грибів призначені для розмноження. Вони являють собою одну або кілька клітин, що мають мікроскопічні розміри - від 1 до 100 мк. Спори більшості видів грибів містять вкрай мало поживних речовин, рідкісні з них виживають і, потрапивши в сприятливі умови, проростають, даючи початок міцелію молодого гриба. Але загибель більшості спор компенсується формуванням їх величезної безлічі. Наприклад, збудник стеблової іржі злакових рослин утворює навесні і в червні на одному кущі барбарису до 10 млрд. спор, плодове тіло трутовика стандартних розмірів дає до 30 млрд. спор, печериці утворюють приблизно 40 млрд. спор на годину.

При утворенні мітоспор відбувається мітотичний поділ клітинного ядра із збереженням числа хромосом; мейоспор - мейоз, що характеризується зменшенням кількості хромосом у два рази.

Мітоспори і мейоспори виконують різні функції в житті грибів. Мітоспори призначені, в основному, для масового розселення грибів у вегетативний період, без рекомбінації спадкових якостей. Мейоспори є спорами статевого розмноження. Їх поява пов'язана з проростанням зиготи - клітини, утвореної при статевому процесі з двох батьківських клітин. У процесі проростання зиготи і формуванні спор статевого розмноження здійснюється рекомбінація (перерозподіл) ознак батьківських організмів, і збільшується різноманітність нащадків.

У багатьох видів грибів в життєвому циклі відбувається утворення як мітоспор, так і мейоспор. Наприклад, у багатьох сумчастих грибів - збудників ріжків, борошнистої роси рослин, парші яблук та ін. мітоспори формуються протягом усього періоду вегетації і виконують функцію повторного зараження рослин, а мейоспори утворюються після зимівлі і провокують первинне зараження рослин.

У великої групи грибів мітоспор в циклі розвитку немає, як у багатьох шапинкових грибів, трутовиків, гастероміцетів, деяких видів дискоміцетів (сморчки, строчки). У таких випадках мейоспори беруть на себе функції мітоспор і служать для масового розселення грибів.

Формування

Формування мітоспор у більшості форм грибів відбувається всередині особливих клітин - спорангіїв або зовнішньо на гілочках повітряного міцелію. Перші види спор називаються спорангіоспорами, другі - конідіями. Спорангіоспори бувають нерухомими і переносяться пасивно, можуть мати джгутики і з їх допомогою активно пересуватися у водному середовищі. Рухливі спори носять назву зооспори. Розмноження зооспор здійснюється тільки за наявності крапельно-рідкого середовища.

Спорангіоспори, як і зооспори, служать для широкого розселення грибів. Вони містять невелику кількість поживних речовин і не здатні довгостроково зберігати свою життєздатність. В одному спорангії може формуватися до декількох десятків тисяч спор. Збільшення вироблення спорангіоспор досягається за рахунок додаткових відгалужень спорангієносців і збільшення кількості спорангіїв. Тому для утворення великого спорангія з безліччю спорангіоспор потрібен більш тривалий термін, ніж для масового формування конідій. Цим пояснюється те, що у більшості грибів поширене безстатеве розмноження за допомогою конідій.

Конідії утворюються у вищих грибів із клітинним міцелієм на гіфах повітряного міцелію - конідієносцях. Вони зазвичай дуже дрібні (від 1 до 10-15 мкм) і формуються у величезних кількостях. На відміну від спорангіоспор, конідії можуть довгостроково зберігати життєздатність у несприятливих умовах, не проростаючи. Конідії у міру дозрівання вивільняються як активно, так і пасивно. У них в процесі еволюції сформувалися множинні адаптації, що полегшують їх поширення. У деяких конідій суха поверхня, завдяки чому вони легко переносяться вітром; інші покриті слизом і добре переносяться комахами або водою, тощо.

Мейоспори, як і мітоспори, у грибів надзвичайно різноманітні. Вони утворюються всередині або на поверхні спеціальних клітин, які називаються, відповідно, сумками і базидіями. Сумки перебувають у плодових тілах грибів та добре захищені від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. У грибів з групи аскоміцетів утворюються аскоспори, у базидіоміцетів - базидіоспори, що мають різну будову.