Тичинка

Тичинка - це чоловічий орган розмноження квітки покритонасінних рослин. У тичинці розрізняють звужену ниткоподібну або рідше стрічкоподібну частину - тичинкову нитку, і розширений відділ - пиляк.

Тичинкова нитка є аналогом мікроспорофіла різноспорових плауноподібних і голонасінних. Велика частина тичинкової нитки представлена паренхимною тканиною, а по центру проходить один судинний пучок. У різних рослин довжина тичинкових ниток варіює: у одних (у більшості рослин) вони приблизно рівні по довжині оцвітині, у інших - коротше, у третіх - перевищують її довжину в кілька разів. Половинки пиляка зчеплені одна з однією сполучною ланкою, до якої прикріплюється тичинкова нитка. З'єднання тичинкової нитки і зв'язкової ланки може бути нерухомим або рухомим. При нерухомому з'єднанні пиляки нерухомі, а при рухомому - коливаються. Вони зустрічаються у квіток з довгою і тонкою тичинковою ниткою (жито).

У пиляку є чотири гнізда (при дозріванні перегородка руйнується, залишаються два гнізда), де відбувається розподіл клітин (мейоз) і утворення мікроспор, які проростають в пилкові зерна - мікроскопічні тіла, що в безлічі наповнюють собою гнізда пиляка. У сукупності пилкові зерна називаються пилком, що служить для запилення рослини.

Одна квітка може мати від однієї до кілька тисяч (деякі види кактусів) тичинок, які на квітколожі розташовані колами або по спіралі (у жовтецевих). Сукупність тичинок квітки називається андроцеєм. Тичинки мають різну форму, яка сильно варіює і служить систематичною ознакою.

Тичинки у квітці можуть розташовуватися окремо, можуть зростатися частково або повністю. Так у складноцвітих, наприклад айстрових, тичинки зростаються пиляками, у гарбузових - повністю. У бобових рослин тичинки квітки зростаються тичинковими нитками, які називаються тичинковими трубками. Крім цього, тичинки можуть зростатися з іншими органами квітки. Так, тичинки раффлезієвих і деяких орхідних зростаються з маточкою, при цьому утворюючи особливий орган, так звану колонку, а у багатьох зрослопелюсткових - із віночком.