Сім'ядоля

Сім'ядоля (лат. сotyledonis, cotyledon) – внутрішня частина насінини - долька, що вміщає в собі зародок листя. Сім'ядоля призначена для зберігання і споживання поживних речовин, необхідних для розвитку рослини, а після проростання бере участь у фотосинтезі для подальшого зростання. При проростанні сім'ядолі перетворюються на перше ембріональне листя рослини. Характерною ознакою сім'ядоль є їх число, використовуване ботаніками для класифікації покритонасінних (квіткових) рослин. Покритонасінні рослини, що мають одну сім'ядолю, називаються однодольними і відносяться до класу Liliopsida. Рослини із двома ембріональними листям - дводольні, вони включені в клас Magnoliopsidа.

Функції

У дводольних рослин сім'ядолі після проростання здійснюють фотосинтез і функціонально мають схожість із листям. Але з точки зору розвитку справжнє листя та сім'ядолі функціонально різні. У процесі ембріогенезу сім'ядолі утворюються одночасно із кореневою системою і меристемою пагону і знаходяться у насінні до початку проростання. Справжнє листя утворюється після проростання з росткової частини апікальної меристеми, що відповідає за генерацію надгрунтової частини рослини.

У злаків та інших однодольних рослин сім'ядоля являє собою сильно модифікований лист, який складається із щитка і колеоптиля. Безпосередньо щиток - це тканина у насінні, що спеціалізується на всмоктуванні і зберіганні їжі з довколишнього ендосперму, а колеоптиль у вигляді ковпачка охоплює пір'їнку (попередника стебла і листя) і захищає його.

Характеристика однодольних і дводольних рослин

У однодольних рослин є одна сім'ядоля, листя мають паралельні жилки, коріння волокнисте, м'який стовбур, кількість пелюсток кратна трьом. У дводольних рослин - дві сім'ядолі, на листках мережа жилок, коріння стрижневе, стовбур твердий, кількість пелюсток кратна 4 або 5.

Голонасінні рослини також мають сім'ядолі, їх кількість мінлива (мультісім'ядольність) від 2 до 24 сім'ядолей, вони утворюють завитки у верхніх ділянках гіпокотиля (ембріонального стебла), що охоплюють пір'їнку. У кожного виду часто існують ще зміни у кількості сім'ядолей, наприклад, прорість сосни променистої має їх п'ять -дев'ять, сосни Жеффрея - 7-13, а кипарис завжди має всього дві сім'ядолі.

Сім'ядолі зазвичай недовговічні. Після сходів вони живуть всього кілька днів і відмирають. Можуть бути постійними, існуючими на рослині довгий час. Сім'ядолі несуть запаси їжі, а в голонасінних і однодольних рослинах їм доступні запаси інших частин насіння. Використовуючи ці резерви, сім'ядолі можуть здійснювати фотосинтез і позеленіти, а з часом пов'янути, коли перші справжні листки починають здійснювати фотосинтез для живлення рослини.

Сім'ядолі бувають наземними або підземними. Наземні беруть участь у проростанні насіння і скиданні оболонки насінини. Вони піднімаються над грунтом, і можуть виконувати фотосинтез. Підземні сім'ядолі не беруть участі у проростанні, залишаються під землею і не виконують фотосинтез. У них роль органу-сховища, наприклад, у багатьох горіхів і жолудів. Рослини із підземним розвитком сім'ядолей мають більшу кількість насінин, ніж рослини з наземними сім'ядолями. Крім цього, ці рослини можуть вижити, якщо їх паросток зрізається, оскільки меристеми зародка зберігаються під землею, а у рослин з наземним розвитком сім'ядолей виживання зводиться до нуля, тому що зрізаються і меристеми, і паросток. Отже, такі рослини повинні виробляти більшу кількість дрібного насіння для відтворення роду.

У деяких споріднених груп рослин існують змішані форми підземного і наземного розвитку, наприклад , у представників родини араукарієвих - хвойних південної півкулі; бобових (родини горохових); роду лілій.