Зародок насіння

Насіння квіткових і голонасінних рослин мають схожу будову. У всіх насіннєвих, а також вищих спорових рослин зародок є головним структурним елементом насінини, що дає початок новому організму. Крім цього, в структурі насінини розрізняють насінну шкірку, що захищає зародок від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, та ендосперм із запасом поживних речовин для розвитку зародка.

Зародок розвивається із зиготи - клітини, що утворюється в результаті злиття двох гамет при статевому шляху розмноження. Зародок складається, в основному, з твірних тканин.

Дозріле насіння покритонасінних рослин відрізняється одне від одного по співвідношенню розмірів ендосперму до зародка, по положенню зародка в насінні та його формі. У насінні переважаючого числа видів рослин є по одному зародку. Зазвичай він безбарвний, іноді забарвлений, якщо містить хлорофіл. У різних систематичних груп ступінь морфологічної розчленованості зародків сильно відрізняється. У більш примітивних груп рослин зародок зазвичай недорозвинений, маленький і формується вже на етапах проростання насіння. У більш еволюційно досконалих рослин зародок у дозрілому насінні прекрасно розвинений, крупний, в його тканинах можуть відкладатися органічні речовини, а особливі запасаючі тканини можуть редукувати частково або повністю.

Будова

У всіх насінних рослин в будові зародка розрізняють такі частини: зародковий корінець, зародкова стеблинка (гіпокотиля), зародкова брунька, одна або дві сім'ядолі (зародкові листки). Вісь зародка включає зародковий корінець і стеблинку. До верхньої ділянки на стеблинці приєднані сім'ядолі. Та частина стеблинки, яка розташована вище сім'ядоль, називається епікотилю, нижче - гіпокотилю. На вершині стеблинки є брунька, що є зачатком головного пагону молодої рослини. Із корінця згодом утворюється головний корінь нової рослини.

У більшості зародків епікотиля та гіпокотиля при проростанні насінини подовжуються і виносять на поверхню грунту сім'ядолі. Першим показується саме гіпокотиля, він виглядає як петелька, яка розпрямляючись, піднімає сім'ядолі і брунечку.

Сім'ядолі. Кількість сім'ядоль у насінні відрізняється у різних видів рослин. За цією ознакою всі квіткові рослини розділені на два класи: однодольні з однією сім'ядолею та дводольні з двома, рідше трьома або чотирма. У голонасінних число сім'ядоль може бути різне - від двох до п'ятнадцяти. Ці структурні елементи зародка являють собою перше листя, що розвиваються в насінні на недиференційованому зародку. Вони зазвичай сильно відрізняються від подальшого листя за багатьма ознаками.