Барбарис

Барбарис - це великий рід чагарників і дерев'янистих рослин родини барбарисових відділу квіткових рослин. Даний рід об'єднує близько 500 видів, поширених переважно у північній півкулі - в Євразії, Північній Африці та Північній Америці. Різні види барбарису та їх сорти культивуються як декоративні, ягідні, лікарські, фарбувальні рослини. Найбільш відомі з них - барбарис звичайний, барбарис Тунберга (сорти «Атропурпуреа Нана», «Голден Ринг»), оттавський, амурський, пурпурний.

Рослини роду барбарис холодостійкі й світлолюбні, невибагливі до грунтів, тому, в основному, виростають на збіднених мінеральними речовинами грунтах. Ці чагарники і дерева не переносять надмірного зволоження, в тому числі застійного. Все це слід враховувати при вирощуванні декоративних видів барбарису і догляді за цими рослинами. Посадка барбарису для отримання плодів проводиться на відкритому місці з гарним освітленням, а для отримання коренів - на затіненої ділянці.

Типовий представник роду барбарис - це вічнозелений, напіввічнозелений або листопадний чагарник. Рідкісні види даної групи рослин - деревця невеликої висоти із прямостоячими тонкими пагонами. Характерною особливістю пагонів є розгалуження під гострими кутами. Забарвлення кори гілок чагарників або стовбурів дерев сіре з коричневим чи бурим відтінками.

Голе листя прикріплюється маленькими черешками до пагонів по 4, рідше по 2-7, в пучках. Розташування листя чергове, форма їх ланцетна, яйцеподібна або еліптична. Верхня поверхня листа сизувато-зелена, нижня - світліша. Зустрічаються такі різновиди листя у різних видів рослин - колюче-зубчасте, цілокрає або дрібновійчасте. Прилистки можуть бути декількох типів: листуваті, колюче-зубчасті або трансформовані в декілька (до 5) роздільних колючок, найбільші з яких розташовані на кореневих паростках.

Квітки барбарису зібрані в суцвіття - китиці, які розміщуються на бічних гілках, іноді в китицях з невеликою кількістю квіток на верхівках коротких пагонів. Віночок типової квітки барбарису представлений шістьма пелюстками жовтого кольору із нектарниками в основі кожної пелюстки. Він оточений 8-9 пофарбованими чашолистками, схожими на пелюстки, тільки менших розмірів. У квітці є шість тичинок і одна укорочена маточка з одногніздною зав'яззю і декількома сем’ябруньками. Запилення квіток здійснюється комахами.

Барбарис утворює плоди - ягоди еліптичної або кулястої форми, червоного або чорного забарвлення, із кількома насінинами (від 1 до 5). Ягоди досягають в довжину 1-1,2 см. Насіння ребристе, гладке, коричневого кольору до 0,5 см в довжину. У природному середовищі зростання барбарису в поширенні плодів та насіння беруть участь птахи та ссавці.

Розмноження барбарису здійснюється посівом насіння, поділом куща, а також літніми живцями. Збирають насіння барбарису з вересня по листопад, а посів його проводять у кінці осені.

У рослин з роду барбарис багато корисних властивостей. Ягоди барбарису їстівні, містять у великій кількості лимонну, яблучну, винну кислоти. Серед фітопрепаратів в аптеках продаються корінь і кора барбарису, що застосовуються при ряді захворювань органів травної системи. Із кори, деревини та коренів рослин даної групи отримують жовту фарбу. Листя використовують для приготування маринадів. З ягід готують напої, джеми, цукерки. Багато видів барбарису є медоносами.

Кущі декоративних видів барбарису відмінно витримують стрижку. Тому ці чагарники використовуються для створення бордюрів і живоплоту.