Конюшина

Конюшина (лат. Trifólium) - рід трав'янистих рослин із родини бобові. Дана група рослин об'єднує більше 200 видів, що ростуть в помірному поясі і деяких регіонах тропічного поясу Північної півкулі. Рідше зустрічається в Південній Америці і африканських тропіках. На території країн СНД відомо близько 70 видів. Конюшина широко поширена в європейській частині Росії, на Далекому Сході, в Сибіру. Росте на луках, по узліссях, у чагарниках.

Культурними рослинами вважаються 10 видів. Із них найбільше практичне значення має конюшина лучна, або червона (кашка), рожева, біла. Конюшина лучна є найпоширенішою кормовою рослиною.

Види конюшини вологолюбні, але не витримують надмірного зволоження, і не занадто вимогливі до грунтів. Добре розвиваються на слабокислих і нейтральних грунтах. При внесенні органічних або органо-мінеральних добрив прискорюється ріст і розвиток рослин.

Будова

Види даного роду є однорічними, дворічними або багаторічними травами. Висота пагонів досягає одного метра. Коренева система стрижнева, причому головний корінь циліндричної форми або веретеноподібно потовщений. Ряд видів утворює дерев'янисті кореневища. На придаткових корінцях формуються бульбочки з бульбочковими бактеріями, що засвоюють азот з атмосферного повітря, як і у інших бобових рослин. Завдяки збагаченню азотом, підвищується родючість грунту.

На довгих циліндричних стеблах розташоване трійчасте листя. У декількох видів листові пластинки мають пальчасто-розітнуту форму з 5-9 відділами.

Квітки конюшини відрізняються за забарвленням у різних видів. Можуть бути білого, червоного кольору, зрідка різнокольорові. Дрібні квітки формують суцвіття - голівку. Рідше зустрічаються такі суцвіття, як китиця, парасолька, можливе поодиночне розташування квіток. Характерною особливістю квітки є зрощення дев'яти тичинок з десяти нитками, одна вільна. У короткій зав'язі є від двох до шести насіннєвих бруньок.

Всі рослини даної групи запилюються комахами. Період цвітіння тривалий, нерівномірний.

Після закінчення періоду цвітіння віночок засихає, але не відпадає, огортаючи невеликий плід - шкірястий боб, що містить 1-2, рідше більш насіння. У деяких видів плід самостійно розкривається, в інших залишається нерозкритим.

Значення. Всі види конюшини є кормовими і сидеральними рослинами. Багато з них (лучну, червону) культивують з 18-19 століть. Це цінні кормові рослини, що містять велику кількість білка. На ділянках, де вирощували конюшину та інші бобові культури, в грунті накопичується азот, завдяки діяльності бульбочкових бактерій. Цим обумовлено використання конюшини як зеленого добрива при сидерації. Також конюшина є прекрасною медоносною рослиною.