ГетерозисЗ давніх часів відомо, що в процесі схрещування різних сортів рослин отримують більш життєздатне і продуктивне потомство. Гетерозис (у перекладі з грецької heteroisis - перетворення, зміна) - це збільшення темпів зростання, розмірів, оптимальне використання їжі, підвищення життєздатності та продуктивності гібридів першого покоління в порівнянні з батьківськими організмами. Інша назва цього явища - гібридна потужність. Для наступних поколінь характерно ослаблення даного ефекту аж до його повного зникнення. Типовий приклад гетерозису серед рослин - гібриди кукурудзи, одержувані при схрещуванні двох генетично відмінних ліній. У 1908 році гетерозис у кукурудзи вперше вивчив Г.Шулл. Гетерозис в даному випадку виражається в кращій біологічній та господарській продуктивності рослин. Так, валові збори зерна підвищуються на 20-30% у порівнянні з батьківськими формами. Серед тварин прикладами гетерозису є мули як гібриди між конем і ослом, бройлерні курчата в промисловому птахівництві.Механізм гібридної потужності ще не вивчений досконально. Імовірно, гетерозис обумовлений переходом ряду генів у гетерозиготний стан і взаємодією сприятливих домінантних генів, при цьому рецесивні аллелі не проявляються. Явище гетерозису у гібридів першого покоління проявляється тим сильніше, чим більш далекі родінні зв'язки між батьківськими організмами. За А.Густафсоном, у рослинних організмів розрізняють три форми гетерозису: 1) репродуктивний гетерозис, завдяки якому підвищується родючість потомства і, відповідно, врожайність, 2) соматичний гетерозис, при якому збільшуються розміри і маса гібридів, 3) пристосувальний гетерозис (адаптивний), внаслідок якого підвищується пристосованість гібридів до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища. У науковому середовищі з метою дослідження явища гетерозису використовують методи вивчення морфологічної будови рослин, фізіологічні та біохімічні методики, які дають можливість виявити відмінності між батьківськими та отриманими організмами. Вчені відводять природному гетерозису важливу роль на шляху еволюційного процесу. |