Сукуленти

До групи сукулентів відносяться багаторічні рослини, які мають здатність накопичувати воду в тканинах, так як ростуть в місцевостях із посушливим кліматом. Вони є особливою категорією ксерофітів (рослин, що мешкають в місцях із постійним недоліком вологи). Такі рослини часто зустрічаються в пустелях Північної та Південної Америки, Південної Африки. Багато кімнатних рослин також належать до цього типу. Вони вимагають належного догляду з урахуванням особливостей рослин цього типу. Всі сукуленти діляться на дві підгрупи: листові та стеблові. Листові сукуленти мають видозмінені листки для збереження вологи, а стеблові - потовщений ребристий стебло, що виконує ту ж функцію. Прикладами листових видів сукулентів є алое, агава, ечеверія, гастерія, декабрист, каланхое, тощо. До стеблових рослин відносяться кактуси, молочаї, фікуси, церопегія, тощо. Так, деякі види кактусів можуть запасати в стеблах до трьох тонн води, економно витрачаючи її протягом тривалого часу.

В процесі еволюції у сукулентів сформувалися адаптивні механізми для отримання вологи, її зберігання, економії, здатність вберегтися від перегріву, захиститися від поїдання тваринами. Для рослин, що мешкають в пустелях, джерелами вологи можуть бути підземні води, роса, тумани, дощова вода в сезон дощів. Для ефективного всмоктування води у рослин-сукулентів є ряд пристосувань. У кореневій системі, завдяки високому осмотичному тиску, здійснюється швидке та потужне всмоктування вологи. Причому подовжені корені можуть досягати глибоких водоносних підземних шарів, а коротке коріння у поверхні поглинають дощову воду та росу. За листям у вигляді жолобків дощова вода та краплі роси легко стікають до кореня. На поверхні листя і стебел деяких рослин цієї групи є волоски у вигляді пушка, на якому накопичується конденсат вологи з атмосферного повітря. Волога у сукулентів зберігається в товстих м'ясистих листках або стеблах із добре розвиненою водоносною паренхімою з великих водозапасаючих клітин. Цікава будова ребристих стебел, які при накопиченні великого обсягу води, наприклад, після дощу, розпрямляються, складки на них зникають, завдяки чому рослина не розтріскується від надлишку вологи. У рослин-сукулентів є пристосування для економного витрачання води. Їх листя в деяких випадках стебла має покрив із кутикули (щільної воскової оболонки) або пушок для зменшення інтенсивності випаровування. Листя часто округлої форми та зібрані в розетку з метою зменшення площі випаровування, а стебло може бути скорочений. У деяких сукулентів листки перетворені в колючки або відсутні зовсім. У таких випадках процес фотосинтезу протікає в зеленому кулеподібному або циліндричному стеблі, форма якого дозволяє зменшити площу поверхні. У листі сукулентів міститься мале число дихальних продихів, через які випаровується вода, причому в денний час продихи закриті, а вночі при зниженій температурі та високій вологості відкриваються.

Рослини-сукуленти мають певні пристосування для захисту від перегріву та пошкодження тваринами. Захищає від сонячних опіків світле забарвлення листя та стебел, як у аргіродерми і ечеверії. Чутливі до дії сонячного випромінювання тканини продукують захисні коричневі або червоні пігменти. Деякі види сукулентів (літопс, фрити, фенестрарія) практично повністю розташовані в грунті, над його поверхнею помітні тільки верхні ділянки зростаючих вертикально циліндричних листків, в яких протікає фотосинтез. Для захисту від тварин багато рослин-сукуленти забезпечені шипами, колючками, схильні до мімікрії, «зливаючись» за кольором із навколишнім простором. У багатьох рослин сік отруйний для тварин, що рятує їх від поїдання.

Таким чином, запасливі сукуленти мають можливість у критичний посушливий період продовжувати життєдіяльність, не знижуючи темпи зростання та не впадаючи в стан спокою, чим відрізняються від інших ксерофітів.