Бурі водорості

Бурі водорості - відділ справжніх багатоклітинних водоростей бурого кольору. До даної групи рослин відносять 250 родів і близько 1500 видів. Найбільш відомі представники - ламінарія, цистозейра, саргаси.

Це, здебільшого, морські рослини, тільки 8 видів є вдруге прісноводними формами. Бурі водорості поширені в морях земної кулі повсюдно, досягаючи особливого розмаїття і чисельності в холодних водоймищах приполярних і помірних широт, де формують великі зарості в прибережній смузі. У тропічному поясі найбільш велике скупчення бурих водоростей відзначається в Саргасовому море, їх масовий розвиток зазвичай відбувається взимку, коли температура води знижується. Обширні підводні ліси утворені ламінарієвими водоростями біля узбережжя Північної Америки.

Бурі водорості зазвичай прикріплені до твердого субстрату, наприклад, до каміння, скель, раковин молюсків, слань інших водоростей. За розмірами вони можуть досягати від декількох сантиметрів до декількох десятків метрів. Багатоклітинна слань забарвлена від оливково-зеленого до темно-бурого кольору, так як в клітинах, крім хлорофілу, є значна кількість коричневих і жовтих пігментів. Ці рослини мають найбільш складну будову в порівнянні з іншими типами водоростей: у деяких з них клітини згруповані в один-два ряди, чим нагадують тканини вищих рослин. Види можуть бути як однорічні, так і багаторічні.

Талом. У водоростей даної групи слані можуть бути різної форми: сланкі або як нитки, що вертикально «висять», платівки (цільні або розсічені) або як розгалужені кущі. До твердого субстрату талломи прикріплені за допомогою ризоїдів (підошви). Для вищих бурих водоростей порядку ламінарієвих і фукусових характерна диференціація тканинних структур і поява провідних систем. На відміну від водоростей інших груп, бурим властива наявність багатоклітинних волосків із базальною зоною росту.

Будова клітини. Покривом служить товста клітинна стінка, що складається з двох або трьох шарів, що сильно ослизнюються. Структурними компонентами клітинної стінки є целюлоза і пектин. У кожній клітині бурих водоростей міститься одне ядро і вакуолі (від однієї до кількох). Хлоропласти дрібні, дископодібної форми, мають буре забарвлення через те, що крім хлорофілу і каротину, в них є висока концентрація бурих пігментів - ксантофилів, зокрема фукоксантину. Також в цитоплазмі клітини відкладаються запаси поживних речовин: полісахариду ламінарін, багатоатомного спирту маніту і різних жирів (масел).

Розмноження бурих водоростей. Розмноження здійснюється безстатевим і статевим способом, рідко вегетативно. Органами розмноження служать спорангії, як одногніздові, так і багатогніздові. Зазвичай є гаметофіт і спорофіт, причому у вищих водоростей вони чергуються в суворій послідовності, тоді як у нижчих чіткого чергування не відбувається.

Значення. Значення бурих водоростей у природі та житті людини велике. Вони є головним джерелом органічних речовин у прибережній зоні морів. У заростях цих водоростей, що займають величезні площі, знаходять притулок та їжу багато морських мешканців. У промисловості використовуються у виробництві альгінових кислот та їх солей, для отримання кормового борошна й порошку для виготовлення лікарських засобів, що містять у великій концентрації йод і ряд інших мікроелементів. В акваріумах появу бурих водоростей пов'язують із недостатнім освітленням. Деякі види вживають в їжу.