Спірогира

Спірогира - рід нитчастих зелених водоростей. В даний час вивчено понад 300 видів водоростей даної групи. За класифікацією цей рід ділиться на два підроди: Euspirogyra і Sirogonium. У країнах СНД зустрічається більше 120 видів.

Спірогира - це найбільш поширена водорість прісних водойм по всій земній кулі. Рідше зустрічається в морській воді. У прісних водоймах з повільно поточною або стоячою водою з спірогир і деяких інших водоростей утворюється тина, що представляє собою об'ємні скупчення, які нагадують покриту слизом вату. Яскраво-зелена тина може плавати в товщі води або стелитися по дну водойми.

Будова спірогири. Талом водорості виглядає як нитка, що не гілкується та складається з одного ряду однакових клітин циліндричної форми. Клітини відносно великі, довжина їх може досягати в деяких видів до 0,01 мм. Ширина нитки спірогири становить від 5 до 200 мкм.

Оболонкою кожної клітини є целюлозна клітинна стінка, покрита зовні слизом. Більшу частину клітини займає вакуоль з клітинним соком. На цитоплазматичних тяжах, що проходять через вакуоль, підвішене одне ядро. У кожній клітині є по одному і більше спірально закручених хлоропластів, що нагадують стрічки, розташовані у пристінковому шарі цитоплазми. Всі спірогири - автотрофи, які синтезують органічні речовини на світлі в хлоропластах в процесі фотосинтезу.

Розмноження. Розмноження здійснюється безстатевим (вегетативним) і статевим (кон'югація) способом. При вегетативному розмноженні відбувається фрагментація таллома з утворенням молодих ниток спірогири. При кон'югації в ході злиття двох клітин різних ниток спірогири утворюється зигота. Після формування товстої оболонки зигота трансформується в зігоспору, здатну переживати несприятливі умови зовнішнього середовища, зокрема зимовий період. У цьому випадку навесні після мейотичного поділу із зігоспори утворюються чотири спори, з яких тільки одна проростає в нову нитку водорості, інші гинуть. Тільки зигота та зігоспора диплоїдні, інші стадії розвитку гаплоїдні.

Спірогира вважається класичним об'єктом у вивченні будови клітини водорості через великі розміри клітин і ясність їх структури. Це найбільш вивчена водна рослина.