Абіотичні фактори

Абіотичні фактори середовища (фактори неживої природи) - це комплекс умов довкілля, що має прямий або опосередкований вплив на рослини. Існують також біотичні фактори, дія яких зумовлена впливом на рослини діяльності інших живих організмів (грибів, тварин, інших рослин). До абіотичних належать хімічні та фізичні (або кліматичні) фактори. Хімічними абіотичними факторами є газові складові атмосферного повітря, хімічний склад водойомів, грунтів. Основні фізичні фактори - це температура, вологість, інтенсивність сонячного випромінювання. В окрему групу в деяких класифікаціях виділяють такі абіотичні фактори, як орографічні, що включають рельєф, геологічні відмінності земної поверхні. Вплив на організм абіотичних факторів різноманітний і залежить від інтенсивності впливу кожного окремо взятого фактора та поєднання їх між собою. Чисельність і розподіл певного виду рослин у межах даної території обумовлені впливом лімітуючих абіотичних факторів, які життєво необхідні, але значення їх мінімальні (як відсутність води в пустельних місцевостях).

Найбільш істотно для рослин вплив трьох абіотичних факторів - температури, вологості та світла. Розглянемо температуру як абіотичний фактор. Відомо, що більшість рослин пристосовані до життя у вузькому температурному діапазоні. У водному середовищі коливання температур зазвичай менш виражені в порівнянні із сушею, тому водні організми більш чутливі до зміни цього фактору. Від значення температури зовнішнього середовища залежить інтенсивність обміну речовин рослини. Підвищення температури до певного рівня прискорює, а зниження - гальмує процеси життєдіяльності рослинного організму. Надмірно високі температури несприятливо впливають на рослини та можуть спричинити їх загибель. Кожен вид рослини пристосований до існування в певній кліматичній зоні. На нашій планеті є види, здатні витримувати тривалі морози понад -50 градусів, як модрина даурська, в той час як для багатьох рослин в тропіках згубне навіть короткочасне зниження температури до +4 градусів. Можливості рослин регулювати температуру тіла, у порівнянні з теплокровними тваринами, обмежені. Випаровуючи воду у великій кількості, рослини здатні знижувати температуру поверхні листя до 6 градусів відносно цього показника зовнішнього середовища. Ті рослини, які можуть витримувати тривалі періоди низьких температур, називаються холодостійкими (овес, ячмінь, льон), а ті, які потребують відносно високих температурах, - теплолюбними (кавун, персик, кукурудза, диня). Для багатьох видів рослин сприятливі перепади більш низьких нічних температур і більш високих денних, так як це стимулює їхнє зростання.

Вологість в деяких місцях проживання є обмежуючим абіотичним фактором для живих організмів і визначає склад флори і фауни даної місцевості, наприклад, у пустелі. Рослина поглинає поживні речовини, в основному, в розчиненому стані. Також вода необхідна для здійснення інших життєвих процесів рослин, а для безлічі організмів ще і є середовищем існування. За потреби у воді розрізняють різні екологічні групи рослин. До водної рослинності відносяться рослини, які поза водного середовища жити не можуть (елодея, ряска). Навколоводні (наземно-водні) рослини ростуть уздовж узбережжя водойомів і можуть бути частково зануреними у воду у вологих лісах, болотах (зозулин льон, очерет, сфагнум). Ці рослини існують тільки за умови високої зволоженості грунту, і навіть при короткочасній нестачі води ці рослині в'януть і можуть загинути. Наземні рослини виростають на суші та можуть бути засухостійкими (кактус, ковила, верблюжа колючка) або здатними витримувати нетривалі посухи, що виростають в умовах помірної вологості (береза, жито, дуб). Посухостійкі рослини мають пристосування для життя в посушливих місцях, такі як видозмінені листки, добре розвинена коренева система. Приміром, соковиті рослини-сукуленти накопичують воду в тканинах свого організму, наприклад, кактуси.

Світло як абіотичний фактор необхідний для всіх живих організмів. Для рослин має велике значення довжина хвилі сприйманого випромінювання, його тривалість (довжина світлового дня) та інтенсивність (освітленість). Так, у вищих рослин через укорочення світлового дня та зменшення інтенсивності освітлення відбувається таке сезонне явище, як листопад. Потреба в освітленості у різних рослин різна. Світлолюбні рослини виростають на відкритих, добре освітлених місцях (тюльпан, сосна, ковила). Тіньолюбні рослини можна побачити на затінених ділянках (ялина, плаун булавовидний). Ця група рослин пристосована до існування в умовах недостатнього надходження світла. Такі рослини вловлюють розсіяне світло темно-зеленим збагаченим хлорофілом листям. Тіньовитривалі рослини можуть мешкати як в умовах гарного освітлення, так і в затінених місцях (липа, бузок).

Таким чином, на рослини впливає комплекс абіотичних факторів середовища, найбільше значення з яких мають температура, зволоженість і світло. Залежно від ступеня впливу цих факторів рослини діляться на групи, та у них з'являються пристосованості до життя під впливом сукупності даних факторів.